Той, хто вірить. Хто це? В що вірить? Чому?
Думаю, що цей допис має бути першим в цьому розділі, щоб одразу розтавити всі крапки над і. Я не маю на меті переконати чи довести існування Бога, це особистий шлях кожної людини до своїх відповідей. Я лиш можу поділитись тим, що пережила особисто.
Прийнято вважати, що тему релігії не варто піднімати на загал через особливу вразливість самих вірян стосовно предмету їхніх вірувань. Особливо, коли кожний впевнений, що саме його бачення є істинно правильним і жодне інше. Проте я вірю в здатність людей бути відкритими та поважати світогляди одне одного, адже всі вони тим чи іншим чином спрямовані на морально правильну поведінку та спосіб життя задля загального блага. Я можу довго розповідати про відмінність різних релігій, їхній вплив на людей та світ, але в цьому розділі я б хотіла зробити фокус не на самій релігії як такій, а саме на вірі. Не секрет, що віра далеко не завжди дорівнює релігії, хоча понятійно перша і лежить в основі другої, та на практиці це не завжди працює, думаю ти розумієш про що я. Як кажуть в народі « ти або хрестик зніми, або труси одягни».
Часто люди приходять до тієї чи іншої віри в скрутні життєві моменти і це зрозуміло. Коли не лишається нічого, окрім як здатись, або повірити в Щось, що може тебе врятувати. В такі моменти серце людини максимально вразливе і водночас відкрите, бо жадає полегшення своїх чи то фізичних чи душевних страждань. І коли отримує його - вже не може повернути в інший бік. Або ж люди виходять з віруючих сімей, де в них з дитинства закладають певне світосприйняття. Також є категорія людей, які приходять до віри незалежно від зовнішніх обставин. І одні і інші проходять своє формування в духовному плані. Я знаю, що Божу присутність важко сплутати з будь-чим іншим, і що кожна людина досягає її доступним та зрозумілим їй шляхом. Я також знаю, що Бог живий, Він неосяжний, Його неможливо до кінця зрозуміти і оформити в будь-які зрозумілі людині рамки, саме тому люди наробили стільки лихого, намагаючись осягнути Його земними поняттями.
Тому, я вважаю, що дуже важливо шукаючи відповіді, лишати серце відкритим, але також бути пильним до інформації, яка тобі приходить, не обмежувати своє сприйняття буквальним тлумаченням почутого або побаченого. Там, де релігія накладає суворі обмеження та правила, віра залишається необмеженою та відкритою. І в цьому її краса.
Хтось скаже, що віруючі люди дуже обмежені в своїх поглядах і живуть з купою упереджень. Та чи не буде подібна думка тим самим упередженням стосовно самих вірян? Якщо вважати обмеженою людину, яка вірить у щось, що є більшим та вищим за нас, наскільки обмеженою може виявитись людина, яка зосереджує весь свій фокус на зрозумілому, земному? Я хочу сказати, що варто спробувати хоча б трішки відійти від усталеного зрозумілого світосприйняття для того, щоб подивитись, що може бути поза ним. Можливо ти скажеш, що для початку мені самій варто зробити те саме, на що я відповім, що вже тривалий час я досліджую це питання в своєму житті, і хоча це непростий шлях - ставити під сумнів все, в що ти вірив все своє свідоме життя, проте на разі це лише зміцнює мене духовно.
Я зростала на моральних принципах та цінностях, які закладено в християнстві. І хоча моя сім’я не була особливо релігійною, батьки змогли закласти ту духовну опору, з якою я живу по сьогоднішній день. Все свідоме життя я була свідком того, що стосунки з Богом не залежать від рівня релігійності. Вони вчили що для того, аби познайомитись з Ним, тобі не потрібен священнослужитель чи якийсь інший посередник та його дозвіл. Що Бог це не дідусь з бородою на небі, який споглядає. Вони вчили, що це потужна сила - любов і Він всюди. Він в невимовній красі гір та захоплюючих хвилях океану, Він в усьому, що поруч тебе, Він діє через людей, котрі поруч з тобою, Він живий і завжди присутній. Молитва - це твій діалог з Ним, це розмова, де немає нічого прихованого, в якій справжнісінький ти з усім, що є на твоїх вустах та серці, з твоїм болем та розпачем, з твоїм щастям та радістю, з усім. Я щаслива, що батьки вчили мене тому, що Бог - це здебільшого про любов та милосердя, а не про суворі рамки та покарання. Тому що це визначило моє сприйняття світу як такого. Можливо тому я в усьому можу побачити любов та світло, попри всю темряву, яка часом насувається.
Я не є релігійною людиною, проте саме християнство мені дуже імпонує, якщо залишити ту основу, на якій воно побудоване - любов. І попри все скептичне ставлення людей до Біблії як до Святого Письма, я все ж таки переконана в незліченній кількості істин, які вона містить. Але знову ж таки, якщо вміти читати її не буквально, а бачити ті сенси, які в ній закладені.
Отже, так, я віруюча і одна з причин, чому жоден аргумент щодо відсутності Бога не може переважити мою віру - це мій особистий досвід. І на разі, перебуваючи в пошуках своїх відповідей, можу сказати одне - кожен, хто намагається знайти Бога в аргументованих тезах, фактах, дослідженнях та іншому - не знайде, бо не там шукає. Натомість той, хто тримає серце відкритим - неодмінне переживе Його присутність.
З любов’ю,
Мар’яна 💙
Comments