В чому полягає вся краса та глибина материнства? Що за енергія панує навколо жінки, коли вона виношує життя? Що відбувається з нею самою в цьому процесі та опісля, яку силу вона опановує та яку потужну трансформацію проходить. Який вплив може мати на збагачення цього світу.
З огляду різних духовних течій, Материнство - це чи не найпотужніший осередок енергії та простір для саморозкриття та пізнання себе, ближнього та світу. Приклад красивої жертовності, яка будується на тій самій безумовній Любові про яку ми чуємо, якої прагнемо та намагаємось здобути.
Та чомусь ми так любимо робити акценти там, де присутній болісний досвід, замість того, щоб спиратись на вічні істини, на те що лежить під нашим раціональним, часто егоцентричним сприйняттям реальності. Так працює наш мозок, випереджаючи будь-які аргументи, він будує стратегії для нашого захисту від потенційної небезпеки. Він не вміє дивитись глибше, його головна функція - стабільність та безпека. Ми підсвідомо обираємо ставити на пʼєдестал можливі труднощі, замість того, що насправді збагачує та наповнює. Проте одна з простих істин полягає в тому, що здебільшого одне без іншого неможливе.
На моє глибоке переконання, все починається з Любові.
Неможливо пізнати Любові, якщо спочатку не пізнаєш її Джерела.
Неможливо полюбити себе, не пройшовши шлях у тотальну відвертість з собою, на якому трапляється необхідність усвідомлення та прийняття себе у всіх своїх проявах. Це складний шлях, часто болісний, і направду більшість людей обирає жити в своїх ілюзіях, виправданнях, маскуючи їх найвишуканішими аргументами. Проте лише опісля ти здобуваєш цю свободу бути собою, приймаєш всі свої тисячі і одну сторону, всі темні і світлі відтінки своєї сутності, ти зростаєш над собою, вдосконалюючи світло і працюючи над темрявою.
Неможливо полюбити іншого, якщо спочатку не навчишся любити себе. Спробуй цілковито полюбити та прийняти людину, якщо ти не знаєш як подарувати цю любов та прийняття собі, тим більше якщо ти навіть не знаєш себе істинного.
Вміння віддати, присвятити себе іншому, його благу та благополуччю безкорисливо та з чистого серця - це той шлях до стрімкого внутрішнього та зокрема духовного росту. Це важко осягнути, проте легко відчути цю трансформацію коли відкриваєшся їй. Саме материнство дає цю неймовірну нагоду здобути це вміння, відкрити для себе нові межі власної сили.
Ми так мало про це говоримо, тому що на фоні постійного недосипу, плачу, викликів фізичного відновлення після пологів, налагодження грудного годування, усвідомлення своєї тотальної залежності та втрати себе минулої, про яке духовне зростання може йти мова, правда? Але що, якщо я скажу, що це завжди про наш вибір, про те, який шлях ми сьогодні обираємо для себе - шлях страждань чи зростання?
Відверто, я з власного досвіду знаю, як тебе ламає перші місяці після народження дитини, особливо першої. На всіх можливих рівнях, неважливо наскільки бажаною ця дитинка була чи скільки б курсів та книжок не було прочитано. Я назавжди запамʼятаю першу ніч вдома після пологового, єдина думка, яка не полишала мене до самого ранку під безперервний крик доньки - «Моє життя певно скінчилось, що тепер робити з цим всим». Безсумнівно, моє колишнє життя таки закінчилось, проте я ще не усвідомлювала на той момент, що здобула золотий квиток і те, що здавалось мені нестерпним випробуванням виявилось найбільшим благословінням. Усвідомлення, проте, прийшло лише в ту мить, коли я почала зміщувати акценти з того, що видається «складним» на те, який плід воно несе. Я почала відчувати власну силу, сьогодні для мене не існує чогось неможливого, я пізнала глибину цією безумовної любові по відношенню до іншого і ту саму любов іншого по відношенню до себе. Я навчилась дбати про себе та свої потреби, спиратись на себе, розвинула інтуїцію до неймовірних масштабів, навчилась бути тут і зараз, цінувати час з собою, використовувати можливості, які приходять та багато іншого.
І хоча ззовні я здавалась в певному сенсі невільною, всередині я з кожним днем здобувала все більшу свободу, все більше наближалась до себе і своєї природи.
Материнство навчило мене цінувати та бути вдячною викликам, які здаються нездоланними. Використовувати їх як паливо для особистісного росту та духовного зростання. У вимірі духовному я пізнала, яку силу має кожна мати, це найпотужніша сила, для якої не існує жодних перепон, тому що природа її витікає з самої чистоти - Любові. Якби лише жінки знали, яке насправді благословіння вони отримують, коли в них зароджується нове життя. Все залежить від акценту, який ми ставимо, від тієї точки, з якої ми дивимось на речі. І якщо завжди повертатись до природи цих речей, до їхньої початкової сутності та призначення, все доволі швидко стає на свої місця.
Любов знаходить свій початок, а ми свій спокій та мир в Ній.
Comentários