Хто я? Напевно кожна людина принаймні раз за життя задає собі це питання, що супроводжується тривалими роздумами і якщо присвятити їм достатньо часу, імовірніше за все в думках почне утворюватись певний хаос і відсутність цілісності. І це нормально. Кожна людина є окремим всесвітом і осягнути все своє єство дійсно не є такою простою задачею, як звучить саме питання. Окрім певних фізичних даних, які вже суттєво відрізняють нас, ми ще маємо своє унікальне наповнення, яке складається з безлічі складових, починаючи від світогляду і закінчуючи вподобаннями в їжі. Між першим і другим безкінечний океан маленьких і більших особливостей, які роблять нас по своїй суті унікальними, кожного з нас. А ще є наші соціальні ролі, яких теж немало, і в кожній з них ми проявляємось по-різному. Тому відповідь на подібні питання не може зʼявитись миттєво чи в найкоротших термін, ба більше, я вважаю, що знайомство з собою не припиняється впродовж усього життя.
Якийсь час я не могла зрозуміти, чому всім так кортить ділитись собою і більш того, я не розуміла чому це може цікавити інших. Але питання було зовсім не в них, а в мені самій, точніше в тому, що я не цікавила сама себе. Звучить не дуже, а на відчуттях, повір, ще гірше. Це був один з переломних для мене періодів, коли я вперше стала мамою і на деякий час суттєво втратила відчуття себе в світі, своїх потреб, бажань і взагалі свою цілісність як особистості, але про цей період я розповім більш ґрунтово в окремому дописі, тому що щиро вважаю, що таким досвідом необхідно ділитись для реального усвідомлення картинки материнства і всього, що воно може принести, окрім безумовної любові і щастя (привіт ідеальним, завжди щасливим інстамамам).
Для мене цей період тривав майже 2,5 роки. Війна також мала свій
суттєвий вплив, до нерозуміння хто ти в цьому світі додалась заборона на життя, адже все не на часі. Будь-яка подія з присмаком війни і відчуттям провини, сорому, що не проживаєш всі ці страшні події пліч-о-пліч зі своїми співвітчизниками, і так по сьогоднішній день, вчишся шукати цей баланс і робити максимум, що можеш на своєму місці. Але повертаючись до попередньої теми, мій процес самопізнання розпочався з розмови з однією пані, це були 30 хв, які в одну мить розвернули мене на всі 180 на напрямок «до себе». Такі «невипадкові випадковості» я називаю привітом від Всесвіту. І з тих пір, я прямую до себе, вивчаю щось нове, закріплюю вже засвоєне, дивуюсь, захоплююсь, насторожуюсь, десь противлюсь, а десь смиренно приймаю і працюю над тим, щоб ставати кращою, ставати людиною в найпрекраснішому її прояві, вчусь дозволяти собі бути собою, а іншим іншими, наважуюсь проявлятись і цей сайт - саме один з таких проявів. Страшно? Так, але відчуваю, що мені це необхідно. Іти в свій страх - найкраще, що ми можемо зробити для себе, адже там завжди ріст. ( нагадаю це собі, коли доведеться запускати сторінку) )
Якщо ти особисто мене вже знаєш, або мав нагоду зі мною познайомитись і склала ( склав ) вже певне уявлення про мене, не дивуйся, якщо воно почне змінюватись. Це нормально, ми не завжди відчуваємо можливість проявитись та відкритись серед інших людей. На цих сторінках я не маю на меті сподобатись, чи спонукати до певних поглядів, я навіть підозрюю, що значна частина моїх думок будуть іти врозріз сучасним уявленням про світ, стосунки з собою і ближніми. Я тут бо відчуваю потребу ділитись і щиро вірю, що будь-хто зможе тут знайти щось для себе. Людям, які відкриті до Світу і людей, завжди дається більше можливостей для самих себе.
З любов'ю
Марʼяна 💙
Коментарі