Тож хто така Марʼяна? Можна було б почати зі своїх чеснот та недоліків, але їх найкраще видно через вчинки, дії та життєві рішення, які я буду змальовувати в наступних дописах. Тому розпочну з мого фундаменту. Перш за все, я щаслива дружина, мама 4-річної неймовірної дівчинки на імʼя Соломія і наразі чекаю на народження синочка. Я донька крутезних батьків і сестра 2-ох не менш крутезних братів. Я частина двох великих родин, які слугують мені потужним місцем сили. Я подруга, а вже яка, про це краще скажуть друзі) Але своїх найближчих я ціную як зіницю ока, нагадую, що я завжди поруч, зі мною можна розділити, можна помовчати, я люблю створювати простір для «побути». В решті решт, я особистість, яка продовжує свій шлях, шукаючи своє місце. Зазвичай я доволі швидко відкриваюсь, потреба ділитись була в мене присутня певно за самого дитинства ( памʼятаю як одного разу принесла дитячу Біблію до школи і запрошувала однокласників послухати притчі, 2 клас, а сміливості вистачало). Хоча дітям страх такого роду ще невідомий, вони керуються потребами. Часом нам всім є чому повчитись у дітей ). Я доволі вразлива і схильна глибоко проникатись будь-якою інформацією, хоча це ніколи не заважало мені цікавитись кримінологією і тим як працює мозок і психіка серійних вбивць, впливало, але не заважало, це моя окрема пристрасть. Я тонко відчуваю будь-яку емоцію, стан, енергетику свою і інших , раніше я вважала це своїм недоліком, з віком розумію як це можна перетворити в свою сильну сторону. В мене присутнє загострене відчуття справедливості, з цим складно, тому що всі ми знаємо, що «світ часом несправедливий», хоча насправді в окремих ситуаціях нам просто може бракувати бачення загальної картини. Часом мені не вистачає терпіння, особливо в материнстві, але я щодня сумлінно працюю над цим. Я дуже уважна до деталей у всьому, для мене саме вони роблять будь-яку картину цілісною, неважливо чи це проект або людина, або взагалі якийсь предмет. Я вмію бачити красиве в усьому, я з тих людей, чий стакан завжди на половину повний, навіть якщо в моменті так не здається, моя внутрішня тяга до світлого завжди бере верх. Я люблю одяг і спостерігати, як люди проявляються через нього, тому в минулому створила свій бренд одягу, і керувалась саме ідеєю передати відчуття через матеріальний елемент. Мені складно чути критику, тому я вчусь правильно реагувати на конструктивні зауваження і нівелювати вплив на себе деструктивних.
Для мене сімʼя - найбільша цінність, з малечку я найбільше хотіла створити власну сімʼю, вийти заміж і народити дітей і мені це вдалось. Я щаслива, що в цьому питанні я завжди лишалась вірною собі, всупереч всім сумнівам і нерозумінням, які лунали ззовні. Ще одна цінність в моєму житті - свобода, в будь-якому прояві. Мені критично необхідно відчувати внутрішню свободу і мати її ззовні. Для когось ці дві цінності здадуться несумісними, але в моєму житті вони створюють ідеальний баланс.
Я можу передивлятися фільми безліч разів, один з улюблених - Щоденник памʼяті ( так, немає романтичних драм, які б я не бачила) ). Страшенно боюсь павуків і в принципі я не з тих, хто любить виїзди на дику природу, де є багато комах, це біль мого чоловіка і він все таки має надію затягти мене на ночівлю в палатках. Well, who knows, хіба що я буду в якомусь скафандрі. Найбільше я надихаюсь музикою, окремими піснями, які пробуджують не залежно від того, як глибоко ти знаходишся, вірю, що музика здатна лікувати, особливо коли вона створена від щирого серця і мотиву, це завжди відчувається. Я люблю вчитись новому, як тільки зʼявився час і ресурс, почала використовувати декрет як можливість опанувати нові знання, було чимало напрямків і в сфері фешн, бо щиро вірила що продовжуватиму йти цим шляхом, і веб-дизайн і іноземні мови, все було цікаво, але завжди чогось бракувало і я дала собі час на «побути», щоб відчути чого мені бракує і куди слід іти. Таким чином, коли даєш собі необхідну свободу і звільняєш простір для того, щоб туди прийшли необхідні відповіді, стається магія. Так я потрапила на ознайомчий курс по Транзакційному аналізу в психотерапії і отримала свою відповідь - я опинилась в правильному місці серед своїх людей біля яких я можу проявити себе і свої сильні сторони. Позаду вже перший рік навчання моєї 4-ьохрічної програми в цьому напрямку, а також половина шляху в здобутті другої вищої освіти за спеціальністю практична психологія. Особливо мене цікавить напрямок сімейної психології та терапіїї. Ця тема мені дуже близька, тому що на собі і неймовірному прикладі моїх батьків я знаю як створити міцну сімʼю, яка стане «тихою гаванню у буремному світі», як висловився свого часу Крістофер Лаш, як побудувати міцні стосунки, в яких ти можеш бути вільним, щасливим, наповненим не за рахунок партнера, а самостійно, як створити непохитну опору, яка буде тримати вас попри всі кризи і розпачі.
Нещодавно мені відкрився новий напрямок, який я прагну осягнути та опанувати - поєднання ментального та духовного виміру людини. Я прихильник ідеї, що ми є Тілом, Душею та Духом і саме гармонійне поєднання цих трьох складових формує нашу цілісніть і є нашим шляхом до найглибшого та найкращого розуміння своєї сутності та природи. Я не вірю в магічне мислення, але вірю що здорова духовність існує і я маю на меті її опанувати та нести в цей світ, сповнений відчаєм, болю, страждань та потребою в новому диханні.
Окремо, мене цікавить культура материнства, особливо в межах нашої країни, я б хотіла детальніше торкнутись цієї тематики і пояснити чому надважливо приділяти належну увагу новоспеченим мамам, або жінкам, які планують мамами стати. Про це потрібно говорити, тому що від цього залежать наступні покоління, але про це буде пізніше. Коли я навчалась в Австрії на факультеті педагогіки, я обрала для себе напрямок Sonderbildung Wissenschaft ( ох ця німецька) тобто наука про освіту для діток з особливими потребами. І не зважаючи на те, що я повернулась в Україну не закінчивши навчання ( про це теж буде допис), ця тема залишилась мені більш ніж близькою. Я вважаю, ми маємо говорити про це не лише в контексті забезпечення всіх належних умов освіти для цих діток, але й в контексті їхнього повноцінного існування в соціумі. Починати потрібно з самих себе, свого сприйняття і правильного формування цього сприйняття у своїх дітей. Діти з аутистичним спектром, СДУГ, синдромом Дауна стають вже буденною картиною, вони мають бути повноцінною частиною суспільства, для цього нам потрібно розуміти їхні потреби, забезпечувати їх як на рівні держави так і на рівні суспільному і давати їм БУТИ. Тут теж є чимало думок, до яких я обовʼязково повернусь.
І на останок я б хотіла поділитись невідʼємною частиною себе - це моя віра. Розумію, що це мене може зробити вразливою тут, але в моєму житті це джерело, з якого я черпаю абсолютно все необхідне, це моя найбільша опора. Тому я не можу цим не ділитись, це було б не чесно по відношенню до себе і тебе також. Я вірю в Бога, вірю в Христа і вірю в Святого Духа, вірю просто тому, що на собі знаю як це працює і як життя ділиться на «до» та «після». На момент коли я я починала писати цей текст (31.05.23) в мене відбувались великі внутрішні зміни, я почала свій шлях повернення до себе, повернула в своє життя молитви і з кожним днем усвідомлювала все більше, що повернутись до віри було найбільш правильним рішенням і через рік часу можу це підтвердити. Але це моє і про мене, я дозволяю собі тут бути собою, а тобі тобою, я ніколи не навʼязувала свого бачення і не планую цього робити, проте завжди відкрита до комунікації на цю тему.
Ну якось так. Звісно це далеко не вся інформація про мене, хоча вийшло чимало всього) Я все ж таки вважаю, що по справжньому людину можна пізнати тільки особисто, але я намагалась бути відвертою і без прикрас трішки поділитись собою. Дякую, що дочитала / дочитав до кінця, якщо матимеш бажання чимось поділитись або ж поцікавитись - я завжди відповім!
З любов'ю
Марʼяна 💙
Comments